Електронна бібліотека/Поезія

Чорнiє лiд бiля трамвайних колiй,
Синiє в темних улицях весна,
Мого юнацтва радiсть осяйна
Встає назустрiч нинiшнiй недолi.

"Це справдi ти? В якiй суворiй школi
Так без жалю розвiялась вона,
Твоя веселiсть буйно-голосна,
Якi смутять тебе нудьга i болi?

А згадуєш, яке тодi було
Повiтря? небо ?.. Гусяче крило,
Здається, з нього пил i бруд змiтало;

Як лiд дзвенiв, як споро танув снiг,
I як того, що звалося "замало",
Тепер би й сам ти пiднести не змiг".