Електронна бібліотека/Поезія

***

Серцем-садом

втілення засадив я,

в ньому квітами радо

всміхаються відчування, серед не скошеного добротрав´я,

на душевнотілесних деревах з гнізд співають птахи поетичні,

так що враз оживає зашкарубла від світу кора,

до відновлень клітин букв і слів добросерцева сонцевість й повітрепрозорість дотичні,

і сягає глибин праенергій тут корінь.

У тілах наших первісні ріки і добереги,

знайшли виходи в формах любові.

Матеріалізувались всесвітні дороги

осмисленням сенсів у – людстві.

А коли у Земних декораціях згаснуть поети,

з-за їх лиць із минулого масками,

залишаться віршопроекти,

із живодушевними й новокосмічними мапами...