Електронна бібліотека/Поезія

тута iнша тiнь, кривава:

Нi, тута не лежить краса гарема,
Марiя смутна чи палка Зарема, -
Тут слочива бахчисарайська слава!


12

НАДСОНОВА ДОМІВКА В ЯЛТІ

Смутна оселя!.. В веселiй країнi,
В горах зелених, в розкiшнiй долинi
Мiсця веселого ти не знайшов,
Смутний спiвець! умирать в самотинi
В смутну оселю прийшов.

Звiдси не видно нi моря ясного,
Гомону з мiста не чутно гучного,
З бору соснового шум тут iде,
Гори лунають од вiтру буйного,
Часом де дзвiн загуде...

Стали в саду кипариси стiною
Оберiгати в оселi cпожою,
Лаври - неначе зсушила журба,
Тихо, журливо кива головою,
Вiттям плакуча верба.

Все тут журливе кругом сеї хати,-
Та найсмутнiшi отії кiмнати,
Де безталанний поет умирав:
Все тут забрали, що можна забрати, -
Смутку ж нiхто не забрав.

Вiкна тьмянії, мов очi слабого,
В хатi порожнiй самотньо, убого,
Висить свiчадо на голiй стiнi,
Mлою повите, - дивитись на ньогo
Сумно здавалось менi...

Тута останнi “о г н i д о г ор i л и”,
Тута останнi “к в i т к и о б л е т i л и”,
Тiльки зосталася муза одна,
Що не лишила спiвця до могили,
Тута витає сумна.

Тiло поета в далекiй чужинi, -
Там, у тiй самiй холоднiй країнi,
Серце на смерть отруїли його!
Смутная муза лiта в самотинi,
Кличе поета свого.

читати