Електронна бібліотека/Проза
Завантажити
цього, подарунок.
Рушничок взяв Шевченко. Його обступили Штернберг, Мокрицький, Сошенко, Брюллов, розглядали вишивку.
— Це нам, Тарасе, згодиться при малюванні картин з українського побуту, — зауважив Карл Павлович. — Зверніть увагу на композицію вишивки. Це вишивала рука художника. А скільки тут вкладено почуття, ніжності! Чудово, гармонійно...
— Подарунок Котляревського берегтиму, як незабутню пам'ятку, — пообіцяв Шевченко.
— Друзі! — гукнув Штернберг. — Тарас не закінчив...
— Просимо продовжувати!
— Просимо!
Розгорнувши пожмаканий папірець, Шевченко звів голову, окинув палким поглядом присутніх. Прозорим струменем полилися слова:
Все сумує, — тільки слава
Сонцем засіяла.
Не вмре кобзар, бо навіки
Його привітала.
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди;
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!
Маркевич, дослухавши вірша, ударив по клавішах — і кімнату наповнила дивна мелодія. Всі колом обступили музиканта. Розляглася широка пісня, їй було тісно, вона виривалась у розчинене вікно, неслася через заскнілі в туманах провулочки, казарми, палаци, линула на безкраїй простір степів, роздолля синіх озер...
Над подарунком-рушничком схилив думне чоло Тарас, ніби голубив незрадливі сподіванки-надії.
1965 — 1967
1 Гармала — рослина, що росте в посушливому степу та при битій дорозі
---------------
------------------------------------------------------------
---------------
------------------------------------------------------------