Електронна бібліотека/Проза

Пiдоймiть його! - крикнув Валько. З задньої лавки прискочили два, тi самi, що перед хвилею парили Йонку, i пiдняли зомлiлого Мирона. Його голова не держалася на в'язах i хилилася додолу, мов у мерця.
- Бiжiть по воду! - командував далi Валько i ще раз поглянув на Мирона.
- То що за хлопець? - спитав вiн.
- Мирон, - вiдповiв "ц е н з о р", найстарший вiком i найдужчий силою в класi, котрого отцове настановили наставником над товаришами.
- Що за один? - питав далi Валько.
- Одного хлопа син з Н...
- Хлопський син! Тьфу, якого бiса тим хлопам пхатися сюди! - проворкотiв Валько. У нього вiдлягло вiд серця. Вiн зачав був трохи побоюватися свого вчинку, але хлопський син, - значиться, можна його бити i зобиджати, як хочеш, нiхто за хлопським сином не впiмнеться * (* Впiмнутися - заступитися.).
Валько не помилився в своїй рахубi * (* Рахуба - розрахунок.). Нiхто не впiмнувся за хлопським сином. Нелюдський поступок учителя-економа уйшов йому гладко, так, як i многi його нелюдськi поступки. Тiльки в серцi хлопського сина вiн не пiшов гладко, а стався першим насiнням обурення, погорди i вiчної ворожнечi против усякого неволення та тиранства.

читати