Електронна бібліотека/Казки

кишеньки маленьку золоту стрілочку і, махнувши нею та промовивши лише їй відомі чарівні слова, зупинила мить. Все завмерло: і машини, і люди на вулиці.
А Сергійко тим часом швиденько зіскочив на дорогу і, вхопивши дівча за руку, відвів до мами. І так само швидко повернувся.
- От і все. От і добре. Дівчинку ми врятували, – Секундочка знову махнула стрілочкою і час відновив ходу.
- Молодці діти, і ти також, Сергійку. Бачу, добрий ти хлопчина і часу більше не гаятимеш.
- Обіцяю. Не гаятиму, – запевнив хлопчик. – Ніколи...

- Сергійку, прокидайся! Ти як тут опинився? – говорив дідусь погладжуючи хлопчика по голівці.
Сергійко прокинувся. Він лежав на дідовому ліжку і був уже зовсім не маленьким, а поряд не було ні Тіка, ні Така і Секундочки не було. Тільки у руках залишилась маленька золота стрілочка, подарована Секундочкою. Та сама, якою вона зупинила час, щоб відвернути біду.
- Ой, дідусю, така пригода!
- Що трапилось?
- Та... ніколи говорити, мені ще потрібно іграшки поскладати. Час же не чекатиме, він іде.
Дідусь здивовано подивився на внука.
- Так, Сергійку. Все вірно. Він не чекатиме.
З того дня Сергійко все робив вправно, старанно і не запізнювався, щоб не марнувати Час дарма.
Травень 2008р.

читати