Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
Він хотів померти.
Не вмирається.
Він хотів пожити.
Не жилось...
Горизонт, що кров’ю лиш змивається, –
Як межа між ним та НЛО.
Як межа між предками й нащадками,
Ангелами, бісами, і між...
Мавками, пташками, свиноматками,
Зорями, хрестами роздоріж.
Все життя – межа,
Глибокий маятник.
Мертві хочуть болю,
А нема...
Може, просто треба було каятись?
Благо для душі –
Сума й тюрма.
Наче бите блискавкою дерево,
Із якого скрипку зробить хтось,
Світиться поет душею стерео,
Як світився зболений Христос.
Мавка – донор Баби Кам’яної –
Від Стрибога сина привела,
Кутала травою і корою.
Син – поет.
І доля його зла...
Люди розпинатимуть такого.
Битимуть язичеські боги,
Бачачи у нім нового бога.
З друзів теж ставали вороги,
Коли ріс поет ушир і в Небо,
А вони лиш пухли, не росли,
Бо рости – це боляче,
Це треба
Лити крівцю на жертовний млин.
Душі предків,
Душі динозаврів
Чує сивий зоряний поет,
Тому з терну,
Як в Христа,
Не з лавра,
У його душі
Солоний мед.
Що ж, поети,
В боротьбі з собою.
Будемо сотворювать світи
І писати вірші після бою
Променем
Криваво-золотим.
2 лют. 25