Електронна бібліотека/Поезія
Завантажити
Чужими піснями отруєна даль не навіки,
І вітер не кожен сильніший за долю мою.
Засвідчують чайки, що близько земля:
А миші засвідчують,
Що кораблі наші світло Чумацького Шляху п’ють.
Далеко-далеко десь музика Сонця і вітру,
Нічного прибою і дихання двох голубів.
То, може, співають оті, убієнні за правду і віру,
Чи ті, що в коханні порізали струни собі.
Не треба вертатись:
Минуле минуло, як юність.
Нестерпно летіти і боляче бігти у світ,
В якому схрестились, як прокляті, люди і луни,
Як вишиті, люди і луни в червоній траві.
Коралові рифи виходять із моря на сушу.
Вовки синьоокі лишають сліди на вогні.
Чужими піснями отруєні ангельські душі,
А даль непочата гойдаються в білім, як сон, вині.
Не вірячи в чари, чарки розбивались об щастя,
Коротке й болюче, як щастя буває лише...
Шукаючи долю від сповіді до причастя,
Витрушую сіль із кишень.