Електронна бібліотека/Поезія

Розумієш, дельфін такий же хижак,

Як і акула.

Просто кутики губ у дельфіна

Загнуті вгору.

І тому здається, що дельфіни нам посміхаються.

А насправді дельфінам до нас –

Фіолетово-чорно.

От і в неї кутики губ – як у дельфіна.

Ти думав, вона колись тобі посміхнулась.

А вона не те щоб забула твоє ім´я,

Просто ти в її всесвіті навіть і не з´являвся.

І от іде вона вулицею – дівчина і дельфін –

Дельфін шукає, де з´їсти рибки,

Дівчина – де сісти.

І вуличні протяги пахнуть йодом і сіллю.

І хвилі вже підібрались по саме горло.

Нептун на площі регулює водні потоки.

Просто така форма губ – і більше нічого.

Хтось розриває місто,

Як туристичну листівку навпіл.

Далі настає тиша і порожнеча.