Електронна бібліотека/Проза

грузила тільки верховодку ловлять, а що вже гірше за пічкура, й то не піде тобі без грузила.
- Ти ще про шилішпера розкажи! – усміхається слідчий.
- Шилішпер у нас не водиться... Пускаємо вудку без грузила поверх води на метелика, бере головень, та й то рідко.
- Ну, мовчи.
Настає мовчанка. Денис переступає з ноги на ногу, дивиться на стіл з зеленим сукном і раз у раз кліпає очима, немов бачить перед собою не сукно, а сонце. Слідчий швидко пише.
- Мені йти? - питає Денис після деякої мовчанки.
- Ні. Я повинен взяти тебе під варту і відіслати в тюрму.
Денис перестає кліпати і, звівши свої густі брови, запитливо дивиться на чиновника.
- Тобто як же в тюрму? Ваше благородіє! Мені ніколи, мені треба на ярмарок; з Єгора три карбованці за сало одержати...
- Мовчи, не заважай!
- В тюрму! Якби було за що, пішов би, а то так... з доброго дива... За що? І не крав, здається, і не бився... А якщо ви про недоїмку сумніваєтесь, ваше благородіє, то не вірте старості... Ви пана неодмінного члена спитайте... Хреста на ньому нема, на старості тому...
- Мовчи!
- Я й так мовчу... - бурмоче Денис. - А що староста набрехав в обліку, то я хоч під присягою... Нас три брати: Кузьма Григор'єв, виходить, Єгор Григор'єв і я, Денис Григор'єв.
- Ти мені заважаєш... Гей, Семене! – кричить слідчий. - Вивести його!
- Нас три брати, - бурмоче Денис, коли два дужі солдати беруть і ведуть його з камери. - Брат за брата не відповідає... Кузьма не платить, а ти, Денисе, відповідай... Судді! Помер покійник пан генерал, царство небесне, а то показав би він вам, суддям... Треба судити вміючи, а не абияк... Хоч і відшмагай, та щоб заділо, по совісті...
Переклад з російської А. Хуторяна

читати