Події

Чотири творчі Я – чотири мистецькі особистості: Олег, Альона, Ярослав, Єлизавета. Разом – Ясенєви. Родина художників, де пліч-о-пліч із батьком шляхом образотворчості йдуть діти.

2010-го року галерея «АВС-арт» започаткувала проект «Мистецький шлях у спадок», котрий пропонує шанувальникам образотворення «доторкнутися до таїни народження мистецьких родин, спробувати дослідити через зріз особистої творчості контекст, на тлі якого плекаються творчі династії» (А.Хуторянин, мистецтвознавець). У його рамках уже відбулися виставки львів’ян Романишиних, киян Журавлів, кіровоградських художників Надєждіних. Поступ проекту продовжує виставка мистецької родини Ясенєвих            «Чотири Я».

Голова художнього «клану» – Олег Ясенєв – має вагомий живописний доробок, напрацьований не за один десяток років.

Його почерк – давно впізнаваний, а ім’я – відоме в мистецькому світі. Філософ і мрійник, майстер світлоповітряних ефектів та часово-просторових ілюзій. І – чудовий викладач для своїх студентів.

Альона Ясенєва – художниця в другому поколінні – у живописі загострює візію на понятті рукотворності.

Порівнюючи естетику освоєння довкілля сучасності й минулого, вона фіксує знаки присутності «Hand made» як природну людську потребу власними руками трансформувати свій буттєвий простір (будь-то плетений тин у скансені чи клумби з автомобільних шин у дворі багатоповерхівки).

Для Ярослава Ясенєва, як і для Олега та Альони, alma mater стала Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури.

Молодий художник, віддаючи належне класичним пейзажу та натюрморту, все ж тяжіє до урбанізму, тож джерелом інстпірацій Ярослава є й міське середовище, його субкультура. При цьому в деяких фігуративних конструктах мистця потрактування простору і зміст мають, швидше, абстракціоністичний характер.

Ліза Ясенєва – наймолодша з когорти – вчиться в Київській дитячій академії мистецтв, і для неї творчий шлях тільки починається.

Попереду – відкриття й знахідки, становлення і вдосконалення. Та вже зараз навряд чи когось залишать байдужим талановиті роботи Єлизавети, її щире захоплення навколишнім світом, як і самим творчим процесом, непосидюча фантазійна уява та бажання рухатися вперед. А це – чи не найважливіше для художника.