Події

«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!

***

А те, що живий, - серед ночі засвідчує страх.

Розбитий, мов пам´ятник, бачиш у снах однооких:

останнє кохання тремтить на підземних вітрах

і вірші останні стоять - як форелі в потоках.

 

І знов, осідлавши комету (чи, пак, помело),

зникає епоха (чи, мовлено, тисячоліття).

Навіщо нам третя? Вже дві пишногрудих було,

а прийде - якась вертихвістка, німфетка, Лоліта!..

 

Вона не зазнає болотяних навіть Лукроз:

обшарпаним страхом остання Лукроза накрилась.

Неначе склоріз, обтинає нам пам´ять склероз.

Тому - на Голготу юрбою: мов півчі на крилос.

 

І що залишилось? Доцмулити вистиглий чай,

поставити вірш - як свічу незабутому предку,

махнути рукою кометі ( й на неї): прощай! -

і хоч позирнути... хоч оком одним... на німфетку...

 

Інформація: Видавництво Старого Лева