Літературний дайджест

03.09.2016|09:38|Видавництво Старого Лева

Костянтин Грубич: «На кожній сторіночці «Скрині» відчуваю подих поколінь»

Кількадесят років тому у шкільному романтично-туристичному «колись» траплялися мені у походах по рідній Полтавщині ще майже «шевченківські» хати з солом’яними стріхами та колодязями-журавлями під грушами. Засовував, зазвичай, всередину свого носа буратінського, коли хата вже покинута була, і вихоплював поглядом розсохлі скрині. Ба більше. Інколи й туди зазирав, бачачи у павутинні старого ящика то гребінь, то якусь ганчірку (так мені здавалося), то газету прапорокомунізмівську…

Моє дитяче сприйняття тоді не чіпляли ні наївні квіти, намальовані на скринях, ні той мотлох, що там я знаходив. Ех, дурний був пацан… Тепер більшість тих речей по-іншому сприймав би, колекцію можна було назбирати. Шандарахнуло по мізках, про усе це згадалося, коли потримав у руках й одразу купив новий шедевр ВСЛ - арт-бук «Скриня. Речі Сили».

Ярино Винницька, Юліє Табенська, Дмитре Осипов! Дякую за цей струс свідомості, дякую за збуджений сором юнацького невігластва, дякую за подарунок моїй душі і совісті! Ваше творіння гортатиму, допоки житиму, тішитимуся, бо на кожній сторіночці відчуваю подих поколінь, мудрість тих, хто залишив по собі не лише скрині, плахти чи витинанки, а у цих речах сили закодував нам дороговкази правильних вчинків та безпомилкового вибору. Ось так. Призупиняю потік захвату.