Літературний дайджест

Він пише дуже стисло, насичено, концентровано", - каже Віталій Пономарьов. Філософ, історик і публіцист прийшов до книгарні "Є", де 30 вересня відбулася презентацію збірки есеїв Миколи Рябчука "Попереднє життя".

До збірки увійшли колонки Миколи Рябчука, які автор щопонеділка писав для "Газети по-українськи" впродовж 2008-2013 років. Усього назбиралось 197 оповідань на одну сторінку кожне. Рябчук каже це заняття йому сподобалося.

"Я був прозаїком, і колонка дає можливість сублімувати цю письменницьку енергію. Колись я ампутував в собі "прозовописальну" частину тіла, але фантомні болі лишилися і тепер у цих колонках знаходжу анестезію".

Назва збірки "Попережнє життя" це іронічний авто-коментар, пояснює автор. Разом з тим, ця назва стосується і тематики оповідань:

"Колонка - це анекдот не в сенсі "joke", а у автентичному розумінні, тобто - історія, що трапилася. Теми для колонок випливають з життя, з мого досвіду. Тут накладається щось побачене, прочитане, почуте, але також і пригадане. Є і трохи вигадки, не раджу сприймати кожне слово за чисту монету".

Модерувати презентацію запросили Ірину Славінську. Журналістка і ведуча вже встигла прочитати збірку Миколи Рябчука і виділити "внутрішні рими", лейтмотиви, що звучать у багатьох оповіданнях письменника. Однією з тем, до якої Рябчук повертається часто є загроза "русского мира".

"Русский мир" - це імперська ідеологема, міф - дуже агресивний, месіанський. Він настільки агресивний, що влазить навіть в мої колонки. У мене він нічого окрім огиди не викликає і, на жаль, ця огида проривається в колонки. Росія досі не стала нормальною країною і нормальною нацією, а залишається імперією чи чимось таким, що має потуги імперії. Замість того, щоб займатися проблемами свого населення, вона далі переймається за цілий світ. Проблема українців не тільки в тому, що ми маємо такого сусіда, але і в тому, що ми прийняли в себе ці імперські міфи, це нас ослаблює внутрішньо".

"Україна - європейська країна? - питає Ірина Славінська, підтримуючи градус напруги дискусії.

"А що розуміти під європейськістю? Соціологічні опитування показують, що трохи більше росіян, ніж українців, вважають себе європейцями. Це парадоксально, бо чотири п´ятих території Росії якої розташовано поза межами Європейського континенту. Для росіян важливим є сам факт приналежності до європейської цивілізації. Коли на це запитання відповідають українці, їм вже не йдеться про географічну чи цивілізаційну приналежність, бо це очевидно. Їм ідеться про те, що висить в повітрі: Європейська інтеграція, на скільки ми відповідаємо цим стандартам, чи готові ми до членства в Європейському союзі. Тобто українці відразу починають вагатися - і рівень життя не той, і зі всілякими свободами і правами людини у нас не все гаразд. Я відповім так, як відповідають росіяни: Так, Україна - європейська держава", - ця фраза Рябчука викликає оплески в залі.

На презентацію книги зібрались переважно давні читачі колонок Рябчука - це відчувається по запитаннях, що лунають з залу. Миколу Рябчука сприймають як публічного інтелектуала, тому питають про совковість як генетичну хворобу українців, про європейські цінності і інтелектуальні еліти в Україні.

"Всі ці соціальні хвороби є набутими - вони творяться і репродукуються в суспільстві певними інституціями, порочними формальними і неформальними правилами. Як із цим бути? Соціальний капітал не виникає сам собою. Він твориться людьми, суспільствами поступово. Це як ті славнозвісні британські газони - їх дуже легко створити, але треба над цим працювати 700 років. Те саме із совковістю - її можна позбутись, але це щоденна кропітка праця кожного з нас над собою, - каже Рябчук і додає, що інтелектуальні еліти - результат тривалого плекання".

"Треба щоб інтелектуалів не винищували 20-30 років, щоб ніхто не знімав цей шар гумусу. Тоді виросте трава, а потім ми навчимося її доглядати. Чому Галичині в 19 століття вдалося створити більш-менш повноцінне громадянське суспільство? Просто тому що Габсбурги не заважали. Ми сьогодні маємо більш менш аналогічну ситуацію - давайте покажемо, що ми зможемо під сучасними Габсбургами. Після презентації до Рябчука вишиковується черга за автографами. Це ж не чеки підписувати, - жартує Рябчук, і кожному приділяє кілька хвилин уваги.

24-річна Яна знайома із Миколою Рябчуком особисто, каже є давньою шанувальницею художньої прози публіциста: "Мені дуже подобається його стиль. Кожного тижня колонка Рябчука "makes my day".

Катерина КИСЕЛЬОВА