Літературний дайджест
Світ не має кінця
“Я жив у кінці світу” (Yo vivía en el fin del mundo, книжка іспанською мовою) вже згадуваного на “Казкарці” іспанського художника Рамона Тріґо – це історія про допитливість людського розуму та безмежність уяви.
У певному сенсі авторові відомо, що таке кінець світу, адже народився він у західній Ґалісії, де закінчується Європа і далі простягається Атлантичний океан.
Героя цієї автобіографічної історії хочеться назвати ліричним. Він розповідає, що жив у кінці світу, де дмуть сильні вітри. І його найбільша мрія – дізнатися, що за горизонтом. Усі йому розповідали, буцімто там немає нічого, лише величезна чорнота. І живуть у ній чудернацькі істоти й монстри. І що далі, то монстри ставали більшими й більшими – і заселяли нічні кошмари хлопчини.
Лише чоловік з маяка показав йому інакше море – і наш герой відкрив райські країни по той бік океану. Його уява забила ключем. Хлопець проводив дні на пляжі, серед вітрів, дивлячись на лінію горизонту. І так він відчув справжнє море.
Від книжки віє атмосферою відродження, коли люди пробудилися від темряви і побачили себе прекрасними, захотіли знати більше про світ, у якому живуть. У ній мало тексту, однак він насичений символами: море, монстри, чоловік з маяка, горизонт… Неперевершені ілюстрації без перебільшення можна назвати художньою магією. Після прочитання книжки хочеться вірити, що ні світ, ні життя не мають кінця. А допитливий і світлий людський розум здатний сягнути неймовірних висот і глибин.
Олена Забара