Літературний дайджест

Він виходить двічі на рік. У формі казки пояснює дітям про осно­вні права людини. Історії про Диварликів вигадує письменниця і юрист Лариса Денисенко, 41рік.

— Спершу в голові з´явилася темна тінь неприємних книжок про те, як Зайчик у лісі платив податки, — розповідає київська художниця Марися Рудська, 24 роки. Cтворює ілюстрації до всіх випусків "Правобукварика". — Та всі неприємні спогади зникли, щойно я прочитала перший текст про диварликів. Ці незвичні істоти живуть на острові в Чорному морі. Якось до них потрапила ­дівчинка Леся. Вони граються, чубляться, змагаються, щось придумують і разом пізнають. У п´ятому випуску "Правобукварика" диварлики вчаться поважати право на приватність. На цій ілюстрації мій улюблений персонаж — Рибозавро. Під мелодійний спів жаби він пише важливого листа до Спільноти Поважних Астрономів. Згодом два інші диварлики — Вередунка і Шепотінник, поцупили цього листа і втекли, бо ще не дуже поважають приватність. Події казки відбувалися восени, тому я хотіла якомога ліпше передати атмосферу осені. Для цього вибиралася в ліс, збирала листя, шишки, шматки кори. Трохи грибів навіть удалося знайти. Підбирала осінні кольори, квіти та деталі.

На вербі, для підкреслення астрономічних захоплень Рибозавра, висять моделі планет і два плакати — із зоряним небом та поверхнею Місяця. Саме такі плакати є на стіні в мого коханого. Він їх одразу впізнав на малюнку. Ця казка не суцільно рожева і солодкава. У ній є заздрість, неповага, егоїзм, пустощі. От Шепотінник, наприклад, у минулому випуску спілкувався з равликами, допомагав іншим. А тут — на тобі, у злочинному угрупованні порушників приватності. Все, як у житті. Кожен персонаж може десь помилитися чи спокуситися, але у всіх є шанс подумати і виправитися.

Катерина Кисельова