Літературний дайджест
"Ромашка і деревій — королі лікування"
"Із сонцем заплечима. Поліська мудрість Пелагеї"— так назвав нову книжку волинський письменник 63-річний Володимир Лис.
Презентував її 11 червня у столичній книгарні "Є".
— Бабуся Палажка знала дуже багато легенд, молитов і приказок, — каже Володимир Лис. — Вона була знаною на селі повитухою і вміла готувати ліки з трав і квітів. Брала для цього тополю, осику і пирій. А королями лікування вважала ромашку та деревій. Вона була напівграмотною, але люди часто приходили до неї на душевні бесіди. Навіть священик із райцентру приїжджав поговорити з бабусею. Дивувався, що неграмотна жінка так добре знає Святе Письмо.
Пелагея Кусько жила на хуторі поблизу села Згорани Любомльського району на Волині. Померла 1973-го у 74 роки.
— У дитинстві спілкувався з бабусею щодня. Розказувала мені казки про русалок та вовкулаків. Запам´ятав усі і розповідав дітям. Але у книжці вмістив лише чотири, бо більше не дозволяв об´єм. Бабуся дуже цікаво вміла трактувати сни. Її віщування завжди збувалися. Бачити вві сні лайно означало гроші. Місячна ніч віщувала незнайому компанію. Кіт снився до чогось приємного. Небо означало, що хтось про тебе думає чи турбується.
Після її смерті приїхав на хутір Згорани до діда. Він тоді сказав: "Знаєш, Володька, оце, як стара моя померла, ніби душа з цього хутора вилетіла". Мені зразу защеміло у грудях. Повернувся додому і зробив перший запис. Тоді дуже шкодував, що не почав робити їх за бабусиного життя. Коли почав працювати над книжкою, поїхав у Згорани на День села. Зі сцени сказав: "Хто пам´ятає мою бабусю, давайте поговоримо". Від її смерті минуло 40 років, але люди у селі досі не забули. Розказували мені, як приймала пологи, готувала ліки з калини, малини й ожини. Цієї весни поїхав у село на проводи. Мені передали ще дві молитви і кілька замовлянь, що від бабусі залишилися. Не вмістив їх у книжку, бо вже пішла у друк.
Світлана КОРЖЕНКО