Літературний дайджест

На ньому футболка із силуетом агента 007 Джеймса Бонда. Заснував власну відзнаку "Золотий пістоль" — за гостросюжетний твір.

— Не розбираються в жанрах. Часто хочуть всунути хоч кудись. Надсилають величезні обсяги погано написаної літератури. Нащо витрачати свій час, якщо цього ніхто не видає? Я хоч трошки грошей заробляю. За товариша Сталіна кібернетика була лженаукою. А такою є драматургія для українських письменників і сценаристів. Не вміють вибудовувати історію.

Скільки було творів?

— Надіслали 14 рукописів. Більшість дочитав до кінця. З них частина мелодрам, які видали за гостросюжетні детективи. Ще є фантастика, фентезі, страшилки. Була історія про маніяка, де кишки наружу. Читати було б цікаво, якби автор це все переніс з Америки в Україну. Вагався між двома творами. Одного розкусив і точно знав, що його видаватимуть. Це В´ячеслав Васильченко, якому до останнього хотів дати нагороду, бо все інше було гірше. Потім натрапив на вестерн "Винаходи дантиста Мейнарда" дніпропетровця Костянтина Когтянця. Українець втік до Америки з Російської імперії в ХІХ столітті. Ходить із кольтом і стріляє всіх наліво й направо. У нього є суперник — колишній офіцер царської армії. Над романом треба попрацювати, 30 відсотків отжать.

Чи всі готові до правок?

— Був роман "Листи з того світу" (автор Сергій Бутинець. — "ГПУ"). Почалось цікаво, але дочитати не міг, бо багато лірики. Ним в один голос захопились жінки у журі. Кажуть: "Як там красіво описано Львів". Але це ж не образо­творче мистецтво, а книжка, яку хтось читатиме. Якщо автор адекватний, то треба половину викидати. Але видавці згодні і з тим, що він нічого не буде змінювати. У нас такі письменники: або видавай так, або ні. Якщо робиш їм зауваження, ображаються. Це українське бароко — пишуть про все одразу. Мало того, що писати не вміють, ще й не хочуть працювати над своїми рукописами. Оскільки авторів мало, видавці вимушені друкувати сиру літературу. Я днями втретє переписав майбутній роман "Повний місяць" і віддав видавцю. Сказали, десь затягнуто, то я пройшовся по тексту напильником.

Ольга БОГАЧЕВСЬКА