Літературний дайджест

Коли у Львові починається Форум, люди, які люблять читати/літературу/книжки, видавати, ілюструвати чи писати про них і в ці дні не мають змоги опинитися в епіцентрі книжкового вибуху, дуже страждають. І заздрять. І навіть, буває, лають своїх начальників, залізницю, це бісове життя, економічну ситуацію, обставини, які перешкодили прибути із точки А в точку Львів. А ті, хто не порушує традицію і вибирає Львів попри все, завжди, ну завжди отримують чотири дні чистого щастя від зустрічей, віршів, знайомств і пиятик, нових книжок і старих дискусій. Ліричний відступ так само стосується 19–го Форуму видавців, який розпочався вчора у Львові, як і всіх попередніх, тільки до золотих емоційних бонусів місто додало чудову сонячну погоду.

Бруно Шульц нарешті у Львові

Якби не бонус у вигляді неспішного, вільного 11 вересня — дня, коли звозили книги, реєстрували учасників і відкривався Літературний фестиваль, — шансів оглянути виставку «Бруно Шульц: Горизонти часу», яка відкрилася у Львівській картинній галереї в рамках «Шульц–фесту», було б небагато: на Форумі в чотири дні втиснуто 800 заходів.

Виставка, на якій уперше Львів побачив 25 оригінальних малюнків Бруно Шульца (22 з яких надав Літературний музей ім. Адама Міцкевича у Варшаві), вражає і захоплює: тут ілюстрації до «Цинамонових крамниць» і «Санаторії під Клепсидрою», малюнки із циклу «Ідолопоклонної книги», автопортрети, а також роботи митців, які в 1937 році виставлялися з ним в одній експозиції у Львові — Ярослава Музики, Анджея Пронашки, Фредеріка Клеймана та приголомшливі інсталяції Лєшека Мондзіка «Кімната пам’яті Бруно Шульца». Присмерковий світ дрогобицького письменника і художника лаконічно описав у своєму тексті «Трагедія і тріумф Бруно Шульца» польський поет Адам Загаєвський (між іншим, цьогорічний номінант Нобелівської премії з літератури), який він зачитав у вівторок на відкритті Літературного фестивалю в рамках Форуму. Кілька слів про свого шведського друга, нобелівського лауреата Томаса Транстрьоммера сказав його земляк, читець його віршів Лейф Ульссон. Текст британського почесного гостя, букерівського лауреата П’єра ДіБіСі про майбутню «подорож на схід» зачитав координатор Літературного фестивалю Гриць Семенчук, бо ДіБіСі не встиг у «Хітроу» на свій літак. А метафоричний український письменник Юрій Іздрик промов­ляв з iPad текст про Григорія Сковороду — героя ще одного фестивалю, просто на вулиці змінивши майку зі словом hell (пекло) на нейтральний чорний светр: як –неяк, церемонія відбувалася в домініканському соборі. Текст його настільки концептуальний і до того ж перекладений на мову фейс­буківських розумників, що може претендувати на проект національної ідеї. Тільки дві цитати, з яких розумний читач зрозуміє, що необхідно прочитати увесь есей на ЖЖ Іздрика: http://izdryk–y.livejournal.com. «Пошуки особистої свободи й позитивної самоідентифікації, підважування соціальних і ціннісних ієрархій, духовне й інтелектуальне дистанціювання від соціуму аж до хікікоморії — все це притаманне Григорію Савовичу так, якби він був нашим сучасником, працював айтішником, сповідував постліберальні цінності, користав з айпаду і, звичайно ж, був хіпстером і хакером». І друга: «Українство ж зі своєю роз­шматованою клаптиковою історією все ще продовжує ферментувати, то повертаючись замалим не до стадії первинного бульйону, то проростаючи грибами певних соціальних конструкцій. Справжня, невидима Україна — це, в певному сенсі, грибниця, котра навіть за повної консервації наземного життя продовжує зберігати необхідний запас вітальності і генетичний код майбутньої­ (наголошу: майбутньої) нації».

Високі літературні промови перебивалися високими музичними репліками заслуженої капели «Трембіта», яка серед інших виконала і твір львівського композитора Олександра Козаренка. А в галереї «Дзиґа» на вечірці–відкритті царювала неймовірна українська співачка, яка живе у Німеччині, Мар’яна Садовська.

Дух і гривня

Три роки тому міський голова Львова Андрій Садовий ініціював запрошення у місто відомих письменників на своєрідну «стипендію» — муніципалітет оплачує проживання, мешкання і переліт літератора, який за львівську гостинність має написати твір, де фігурує Львів. В результаті з’явилося кілька детективів польського письменника Марека Краєвського, дія яких відбувається у Львові, та роман киянина Андрія Куркова «Львівська гастроль Джиммі Хендрікса», тепер пан Садовий готовий запросити світову літературну зірку, а також талановитих дітей із подібною місією — цей проект він назвав «Львів на все життя». На запитання «УМ», чи не образився пан голова на Андрія Куркова, герой якого робить бізнес на жахливих львівських дорогах — провізши іноземців кілька кіл по найроздовбаніших вулицях, з їх нирок випадали усі «непотрібні» камені. «Я нормально ставлюся до критики, — каже пан Андрій, зізнавшись при цьому, що роман не дочитав до кінця. — Дійсно, у Львові немає 100% гарних доріг, але за останній час ми зробили 100 кілометрів хорошої дороги, і я цим пишаюся».

Голова львівської ОДА Михайло Костюк оголосив на прес–конференції про свій намір звернутися до Президента України, щоб наступного року він узяв 20–й, ювілейний, Форум під свій патронат. «І виділив окремим рядком у держбюджеті 10 мільйонів гривень» — додав Андрій Садовий. «Хоч у цьому році ми маємо певні фінансові обмеження, це не вплинуло на хід, Форуму і кількість людей», — бадьоро відрапортував Михайло Костюк. «Дуже вплинуло», — заспокоїла його президент Форуму Олександра Коваль і назвала одним із найбільших досягнень цьогорічного Форуму — початок співпраці із компанією Київстар.

У перший день Форуму активно стартували літературий «Шульц–фест» і презентації книжок, пов’язаних з іменем Шульца. Видавництво «Дух і літера» представило «Книгу листів» Бруно Шульца — збірку всіх уцілілих листів до друзів, колег, партнерів у видавничих і мистецьких починаннях, освітянських установ і листів до нього, та «Бруно Шульц. Літературно–критичні нариси». А видавництво Івана Малковича — усю прозу Шульца в одній збірці в перекладі Юрія Андруховича. Причому в даному випадку ім’я перекладача стоїть на обкладинці поруч з іменем письменника, бо «довіра до Андруховича така велика, що він може бути промоутером цієї книжки». Ще одна «історія про обкладинку»: львівський художник Юрко Кох намалював картину «Надвечір’я Бруно Шульца», а героя змалював із його ж авторпортрета, але й Малковичу, й іншим людям здавалося, що чоловік на картині більше схожий на Путіна, ніж на дрогобицького вчителя малювання, і довелося Коху перемальовувати обличчя.

Учора на церемонії відкриття Форуму оголосили переможців конкурсу «Найкраща книга 19–го Форуму видавців». Члени журі в кулуарах скаржилися, що кількість книг, поданих на конкурс, значно зменшилася порівняно з іншими роками. Справді, більшість видавців привезли від однієї до трьох–п’яти новинок, лише харківське видавництво «Фоліо» за місяць випустило 62 назви — спеціально до Форуму, наголосив його директор Олександр Красовицький.

Валентина КЛИМЕНКО