Літературний дайджест

Книжка побачила світ на початку серпня у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» (Харків). Це вже восьмий роман письменниці, літературна кар´єра якої розпочалася перемогою в конкурсі Коронація слова (гран-прі´2002 за роман «Забавки з плоті та крові»). Також її романи двічі перемагали у книжковому конкурсі журналу «Кореспондент» «Краща українська книга» - «Танці в масках» та «Сарабанда банди Сари» (номінація «Белетристика», відповідно 2007 і 2009 роки). Лариса є не тільки популярною письменницею, а й адвокатом, багато років була ведучою на телебаченні (програма «Документ», телеканал «1+1»), дописує до глянцевих журналів.

Письменниця люб´язно погодилася відповісти на запитання анкети Форуму видавців 2012. Її відповіді пропонуємо вашій увазі.

1. Чим відрізняється життя від літератури?
Це філософське питання. Скажу лише кілька слів. Найкращі діалоги я зустрічала саме в реальному житті, менш із тим, є чудові діалоги і в п´єсах, і в тексах. Але люди вміють дивувати, ось, наприклад, нещодавно я почула таке, Київ, Оболонь, фактично під моїм будинком.
Хлопці, вік приблизно 17-19, цікавий приклад сексуальної, правової, серіальної та іншої просвіти громадян.
- Я стопудово не уверен, шо это мой ребенок. Она клянется, шо мой, но хрен ее знает.
- Да, она у тебя мутная. Так сделай анализ спермы. Своей и малого. Ее нужно сравнить
и тогда типа скажут, твой он или нет.
- В смысле? У ребенка же нет спермы.
- Девка что ли?
- Не. Пацан. Но он же это... не мужчина ещё.
- Так и шо? Сперма есть у всех, она просто у него неразвита, доктора знают, как это взять. Ты ей просто скажи, шо требуешь такой анализ и все. Она думает, шо ты лох? Так пусть обломается.
- Ну да. Слушай, а если была бы девка, а не пацан, то мы типа ваще в пролете?
- Не. Там шо-то похожее есть. Я точно не знаю. То есть труднее, но можно доказать.

Але якщо бути уважним та спостережливим - це можна перетворити на літературу. Єдине що, я не впевнена, що в літературі цей діалог сприйметься так само, як в житті.

2. Нащо існують літературні фестивалі?
Письменнику необхідно відчуття свята, що завжди є з ним. Літературні фестивалі і є таким святом.

3. У чому сенс для українського літератора приїжджати на Форум видавців у Львові?
Форум видавців - це маленьке життя, з усіх львівських Форумів я можу скласти своє окреме й не таке вже маленьке життя, і воно - щасливе. А хіба ми не заслуговуємо на щастя? У спогадах, у реальності, у мріях, котрі обов´язково справдяться наступного року, на Львівському форумі видавців. Там - читач, котрий радіє тобі, знає про тебе і не боїться. Там атмосфера кави, смаколиків - літературних й не тільки, що є еліксиром радощів. Саме там, часто, ти презентуєш свою нову книжку. Там твої колеги, котрих ти любиш і радий бачити, всі у піднесеному настрої і в цій шаленій літературній ритміці. Там - літературні та перекладацькі відкриття текстів тих, котрих вже читав іншими мовами, а зараз можеш почути українською. Нарешті, там - Львів, місто, котре поціловане небом, яке я дуже люблю.

4. Чи берете Ви автографи, зокрема на книжках? Чиї автографи у Вас є? Як самі почуваєтеся під час автограф-сесії?
Так, я люблю купувати книжки колег, друзів, і вони залюбки ставлять мені автограф. Не можу сказати, що я фанат автографів, до того, як я сама стала письменником, в мене був автограф Анатолія Пріставкіна, він мені його подарував, як правнику, що виступає проти смертної кари на теренах Європи. Ще в мене є автограф Оскара Уайльда на антикварній листівці, але, звичайно, що підписано це не мені. На своїх автограф-сесіях я почуваюся не дуже затишно, бо мені всякчас ніяково, але я рада кожному читачеві і намагаюся підписати книжку особливо тепло, з прив´язкою до людини та його/її імені.

5. Найцікавіша пригода, яка з Вами трапилася на Форумі.
Пригод - багато! Одного разу збірна каталонських поетів переконувала мене в тому, що я - італійська письменниця. Я ввічливо усміхалася, бо тільки почнеш щось заперечувати, люди переконаються в свої версії остаточно. Ще одного разу Ірен Роздобудько була настільки щаслива мене бачити, що забула про те, що в мене зламаний палець на нозі, стрибнула на мене під Оперним так, що палець знову тріснув. Ще одного разу ми вночі шукали клуб «Лялька», не знайшли його і вирішили створити свій, але не вистачило часу й залементувала якась сигналізація. Всяк раз мене дивує, бавить квартира львівської актриси Оксани Прохорець, котра нагадує мені ляльковий будиночок і завжди відкрита для різних диваків та веселих істот, а хто це як не ми - письменники.

Програма у Лариси Денисенко під час Форуму видавців у Львові:

14 вересня з 15:00 до 15:30 - автограф-сесія Лариси Денисенко у Палаці Мистецтв

14 вересня о 16:00 у Палаці Мистецтв відбудеться автограф-сесія Лариси Денисенко. Одразу після автограф-сесії Лариса Денисенко візьме участь у круглому столі під назвою «Громадянин митець. Навіщо письменнику висловлювати політичну і/або громадянську позицію?»

14 вересня о19:00 у книгарні «Є» відбудеться зустріч з Ларисою Денисенко та Галиною Вдовиченко.

15 вересня з 11:30 по 12:00 автограф-сесія Лариси Денисенко у Палаці Мистецтв

15 вересня о 12:00 відбудеться автограф-сесія Лариси Денисенко у Палаці Мистецтв

15 вересня о 13:00 - автограф-сесія Лариси Денисенко та Ірен Роздобудько у Палаці Мистецтв

15 вересня о 14:00 - автограф-сесія Лариси Денисенко.