Літературний дайджест
Фінська журналістка-«хуліганка» представила у Львові книгу про Кавказ
Фінська журналістка Анна-Лєна Лаурен вже відома українцям завдяки виданому у нас репортажу «У них щось негаразд з головою, у тих росіян».
І якщо перша книга була написана з гумором, доброю іронією, то у репортажі про Північний Кавказ Анні-Лєні не до гумору.
Про це на представленні у Львові книги-репортажу на кавказьку тематику «У горах всі рівні» розповіли сама авторка, перекладачка зі шведської на українську Наталя Іваничук, а також – засновник серії «Приватна колекція» видавництва «Піраміда» Василь Ґабор.
Також участь у представленні взяла Надзвичайний і Повноважний Посол Фінляндії в Україні Ар’я Інкері Макконен, інформує кореспондентка IA ZIK.
Захід відбувся у книгарні «Є». Наталя Іваничук, розповідаючи про співпрацю з Анною-Лєною та про її книгу, зазначила, що авторка є «журналісткою-хуліганкою», що пише у стилі репортажу, котрий дуже гарно і легко читається.
Хуліганкою Наталя Іваничук назвала фінку тому, що якщо треба обійти заборони, то завжди знайде спосіб для цього. Перекладачка каже: «Її, напевно, навчило життя у Москві цього – навряд чи це з Фінляндії. Вона навчилася обходити заборони. І якщо не можна міжнародному журналісту поїхати в Чечню, а дуже хочеться, то все одно поїде і придумає, як це зробити».
Сама Анна-Лєна пояснює, що писала про Північний Кавказ у 2007 році і репортаж стосується післявоєнного стану. У Чечні, коли нарешті збройне протистояння закінчилося, люди були дуже оптимістично налаштовані, мали безліч надій, тому що гірше, ніж війна, бути не може, а отже, обов’язково мало все налагоджуватися. Хоча дослідження журналістки стосуються не лише Чечні, а й низки інших народів Кавказу.
Наталя Іваничук зазначила, що коли про росіян Анна-Лєна писала іронічно і сентиментально, то про Кавказ – зболено і «без купюр», занурюючись з головою у побут і клопоти людей, що там живуть. Розповіла приклад, як потрібно було для відео на випуск новин зняти стенд-ап. Аби показати пейзаж, треба було піднятися на схил пагорба. Але якщо дорога була розмінована, пагорби – ні. На схилах паслися корови, то Анна-Лєна ступала у сліди ратиць і так піднялася на схил. Адже якщо тут пройшли тварини, значить під слідами немає протипіхотних мін.
Сама фінська журналістка зазначила, що покинуті напризволяще не розміновані пагорби – не дивина. Кавказ після війни був покинутий сам на себе і післявоєнні лихоліття також переживає без якоїсь значної допомоги зі сторони.