Літературний дайджест

15.03.2012|08:43|Високий замок

«Люблю читати те, чого не можна...»

Дванадцятирічні обирають книжки Нестайка та серію «Читання для реготання», надаючи перевагу тому, чого у шкільній програмі немає.

Чому мова про шестикласників? Така конкретика щодо читацької аудиторії має своє пояснення: ідея виникла під час зустрічі з шестикласниками Львівської класичної гімназії. Мене здивувало, як учні шостих класів орієнтуються у класичній та сучасній літературі, як вільно розмовляють на книжкові теми, і я попросила вчительку світової літератури Оксану Іванівну Овсянникову дати їм домашнє завдання: написати про свої улюблені книжки.

І ось переді мною грубенький стосик сторінок із зошитів, списаних охайними (і не дуже) почерками учнів 6-А та 6-Б класів. Дві роботи викликають усмішку - вони подібні як дві краплі води: чи то однодумці писали, чи то хтось у когось списав. 

Уважно усе вивчивши, роб­лю кілька висновків, які не претендують на універсальність. Перший - загалом більше читають дівчата, хоча серед хлопців трапляються особливо тонкі поціновувачі книжок. Другий - більшість називають серед улюблених жанрів фентезі і гумористичні оповідання та повісті. Багато хто підкреслює, що любить пореготати над книжкою, і тому шукає у книжках гумор. Навіть рекомендують, над чим «стовідсотково» смія­тимешся: книжка «1000 дитячих жартів та приколів», збірку оповідань різних письменників «Якби я був учителем» та збірку Павла Глазового. Кілька дітей написали, що люблять читати те, чого «не дозволяють» (батьки, не хвилюйтесь, вони мають на увазі «Сутінки» та «Гаррі Поттера»).

І ще одне спостереження: школярі називають не лише улюблені книжки та авторів, а й улюблені видавництва.

Знайшла в Інтернеті шкільну програму з української літератури та програму зі світової літератури для 6 класу – і порівняла з тим списком, який склала за записами дітей. Найбільше задоволення діти отримують від необов’язкового читання. Так само було і тоді, коли ми були школярами…

Коментар для «ВЗ»

Оксана ОВСЯННИКОВА, вчителька світової літератури Львівської класичної гімназії

Читацькі смаки школярів нерідко не збігаються з тим, що пропонує шкільна програма. Скажімо, програма зі світової літератури для 6 класу перевантажена об’ємними творами і є відчутно «хлопчаковою»: у цьому класі вивчають «Робінзона Крузо» Дефо, «П’ятнадцятирічного капітана» Жуля Верна, «Жагу до життя» Джека Лондона, «Острів скарбів» Стівенсона… Тому намагаюсь підказками та позакласним читанням підправити цей помітний перекіс. До того ж спрацьовує така поширена учнівська особливість, як страх об’ємного тексту. Знаєте, за що діти люблять оповідання О’Генрі? За несподіваний фінал та за те, що вони короткі. Хоча однозначні висновки зробити неможливо. Коли дитині подобається книжка, обсяг її не лякає. Головне – аби певна книжка потрапила до рук вчасно. 

Прямим текстом (уривки з відповідей шестикласників):

«Скільки б не вигадували технологій, комп’ютерів, телефонів, та це ніколи не замінить книжку» (Христина Лещук).

«Мені не подобаються книжки, після яких руки стають чорні. Для чого друкувати такою фарбою? Усі книжки, які я прочитав, і вони мені сподобались, я віддаю братові, і потім ми розповідаємо один одному про свої враження. Ми прочитали «Записник українського самашедшого», і вона стала нашою улюбленою» (Семен Матвіїв).

«Я люблю книжки про підліткове кохання. Що може бути прекраснішим за щире кохання? Навіть дріопітеки вміли кохати, напевно. Цікаво, що станеться з коханням, коли настане кінець світу?» (Юліана Тимченко та Ярина Олексів).

«Мані і абетка грошей» - прекрасна книжка. Вона вчить, як правильно розпоряджатися грошима, як вести «журнал успіху», завдяки їй я зрозуміла, що ми не є ідеальними» (Настя Терлецька).

«Одного разу я прочитала книжку на сто сторінок за чотири години. Коли мені цікаво, я можу так зачитатися, що навіть не почую того, хто до мене звертається. Не люблю книжок з мікроскопічними буквами» (Уляна Бурдяк).

«Кожна книжка мені подобається по-різному. Особливо – про сумну долю, але зі щасливим кінцем» (Галя Юрчишин).

«Мені найбільше подобаються книжки від автора Роальда Дала, тому що вони мають глибокий зміст та цікаво ілюстровані. Я також люблю українську літературу, але не так сильно» (Божена Настасяк). 

«Мій улюблений автор – Крістофер Паоліні, який написав чотири частини книги «Ерагон» (Ярема Сушинський).

«Люблю книжки, від яких неможливо відірватися. Особливо фентезі та гумористичні. З гумористичних найбільше люблю книжки Джеремі Стронґа та Всеволода Нестайка. А по шкільній програмі мені подобаються «Робінзон Крузо», «Острів скарбів» та «П’ятнадцятирічний капітан». Це ще одна моя слабкість - книжки про морські пригоди» (Андрій Коваль).

«Один з моїх улюблених авторів –Джеремі Стронґ. Найбільше подобаються його «Гармидер у школі» та «Знамениті сіднички мого братика». Це дуже гарні книжки, і у кожній фразі можна посміятися. Подобаються мені «Сутінки» Майєр. Люблю «Мандрівний замок Хаула» – цю взагалі можна читати багато разів, вона не надоїсть» (Юліана Іглінська).

«Я багато читаю і ходжу на Книжкові форуми у Львові. Намагаюсь там обійти усе і щоразу купити собі почитати щось новеньке» (Ярина Самотис).

«Мені подобаються кумедні, цікаві, захоплюючі казки, герої яких так поводяться, що нагадують мені мене самого. Улюблені книжки: «Чудове чудовисько» (дві частини), «У мене в домі Алігатор», «Кімнатні пірати», «Пригоди у лісовій школі» Всеволода Нестайка (п’ять частин), «Бабуся оголошує війну», «Чарлі та шоколадна фабрика»… (Юрій Горячий). 

«Мій улюблений автор – Герберт Уелс. У книжці «Машина часу» герой створив машину часу. Хоча йому ніхто не вірив, що він це зробить, але він втілив свою мрію в дійсність. Цей чоловік вирушив у майбутнє, і на нього там чекав жах. Там лазили чудовиська, схожі на нас, а коли він повернувся – йому ніхто не повірив…» (Мар’ян Станько).

«Я дуже люблю читати, у мене вдома ціла бібліотека. Найбільше мені подобаються «Чорнильне серце» та «Одиниця з обманом». Вони захоплюють, їх можна перечитувати кільканадцять разів. Я не люблю книжок у тонких обкладинках з поганим папером, але оформлення книжки не має особливого значення. Головне – про що вона» (Марта Думанська).

«У книжці «Ерагон» хлопчик б’ється за волю своєї держави Алагейзії, якою править король Гальбаторікс. За спиною Ерагона – не лише ельфи, гноми, люди та ургали, а й відвага і любов. Гальбаторікс має багатотисячну армію, але він боїться…» (Герман Яворський).

«Усі мої улюблені книжки та автори не помістяться на ніяких листках. І ще є багато книжок, яких я не читала, але колись я їх усі прочитаю» (Марта Пирожак).

Серед улюблених книжок опинились:

«Мій тато і зелений алігатор», «Гармидер у школі», «Кімнатні пірати» Джеремі Стронґа,«Ну чисто янгол!» Ірини Потаніної, «Диво-крейда» Сінкен Гопп, «Країна мумі-тролів» Туве Янсон, Серія «Моллі Махлюй», «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка, а також його книжки «Пригода в кукурудзі», «Пригоди в лісовій школі», «Одиниця з обманом», «П’ятірка з хвостиком», «Супер «Б» з фрикадельками», «Загадка старого клоуна», «Міфи Стародавньої Греції», «Буба» Барбари Косовської, «Марійка й Костик» Степана Процюка, «Корабель надії» Марини Ешлі, «Пітер Пен» Джеймса Баррі, «Казки дядечка Римуса» Джоеля Гарріса, «Таємний сад» Френсіс Берет, «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте, «Білий Бім Чорне Вухо» Гавриїла Троєпольського, «Мауглі» та «Книга джунглів» Кіплінга, «Матильда» та «Чарлі і шоколадна фабрика» Роальда Дала, «Моя невгамовна відьмочка» Гіавін Орам, повісті про Карлсона та «Пеппі Довгапанчоха» Астрід Ліндгрен, «Аліса в Країні чудес» та «Аліса у Задзеркаллі» Льюїса Керрола, «Лускунчик і мишачий король» Гофмана, «Сутінки» Стефані Майєр, «Поліанна» Елеонор Портер, «Гаррі Поттер» Джоан Роулінґ, «Хроніки Нарнії» Клайва Льюїса, Казки братів Грімм, «Джури козака Швайки» Володимира Рутківського, «Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна» Марка Твена, «Ерагон» Крістофера Паоліні.

Галина ВДОВИЧЕНКО  



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга