
Літературний дайджест
Святослав Вакарчук: Мій улюблений український письменник — Гоголь
13 грудня відбулася перша в Україні онлайн-трансляція живого концерту на «YouTube» — презентація нового проекту Святослава Вакарчука «Брюссель».
За фінальною статистикою «Google» було зафіксовано 84 тисячі унікальних підключень, із них 69 тисяч з України і 15 тисяч по всьому світу, а отже, за найскромнішими підрахунками, аудиторія концерту склала більше 100 тисяч глядачів, які в прямому ефірі першими почули 12 нових композицій альбому у виконанні Святослава Вакарчука, Сергія Бабкіна, Дмитра Шурова, Максима Малишева та Петра Чернявського.
Спільний проект «Google» і музиканта унікальний тим, що вперше в історії українського шоу-бізнесу музичний проект такого масштабу був спочатку презентований винятково інтернет-аудиторії. Для цього на «YоuTube» був створений спеціальний брендований канал vakarchukbrussels. Сьогодні на ньому можна подивитися концерт у запису. Святослав Вакарчук поділився своїми враженнями від виступу.
- Ми обрали Інтернет для презентації нового музичного матеріалу не випадково, адже ми змогли зіграти свій концерт одночасно перед величезною аудиторією з різних країн. І це неймовірне відчуття, коли ти розумієш, що за твоїм виступом стежить майже сотня тисяч глядачів з усіх куточків земної кулі, - зазначив лідер «Океану Ельзи».
Також фронтмен популярного гурту поділився своїми літературними вподобаннями.
- Гоголь - мій улюблений український письменник, який писав російською мовою, - зауважив Святослав. Утім, як визнав музикант, напам´ять із Гоголя він навряд чи щось може зацитувати.
- Я навіть усі свої тексти не можу вивчити - забуваю деколи... За що я, до речі, люблю концерти в Росії: там не завжди помічають, якщо ти щось не те заспівав, - зізнався артист. - Ясно, що я не можу процитувати Гоголя напам´ять, але я дуже люблю його. З українських ще подобається Франко. Кожен по-своєму. Гоголь, мабуть, за дух, Франко - за інтелект, - уточнив співак. - Із російських - передусім Чехов і, мабуть, Достоєвський якоюсь мірою теж. Толстого я також дуже поважаю, але, мабуть, менше його зсередини сприймаю... З західних... Із американців я дуже люблю Фіцджеральда, це мій стиль. А з німців - Гессе. Я взагалі людина, яка в принципі себе не уявляє без книжок, без інформації...
- Власне, найбільшою цінністю для мене у житті є внутрішня свобода й пізнання, - додав Вакарчук під час інтерв´ю ведучому Олександру Ткаченку.
Водночас, окреслюючи, чим для нього є те «пізнання», Вакарчук сказав, що «це і книжки, і кіно, і подорожі».
- Коли запитують, що мені дають гроші, я кажу: найкраще - це можливість побачити більше світу, - поділився співак. - Це те, на що я, не задумуючись, не шкодую грошей. Поки є здоров´я, можливості та час, я хочу бачити весь світ... Мені подобається жити в центрі міста. Мені подобається ходити в ресторани з друзями, в наші кінотеатри. Я ніколи не відмовлюся від можливості піти в кіно. Який би в тебе не був класний домашній кінотеатр, але відчуття від того, що ти пішов у кіно, взяв там... не знаю... попкорн або колу, або ще щось, сів у гарне м´яке крісло та подивився який-небудь, бажано тупий, фільм... ну, якийсь блокбастер...
- От світову кінокласику я люблю дивитися винятково вдома. І бажано мовою оригіналу - ну, приміром, англійською, бо інші я, зізнаюся, не дуже розумію, - додав фронтмен «Океану Ельзи».
А ще Вакарчук упевнений, що ніколи в житті не співатиме під фонограму - бо від цього нема задоволення. «Хоч би ми голі й босі залишилися», - запевнив лідер «Океану Ельзи».
На корпоративах, як запевнив Слава, він ніколи не виконує пісень на замовлення. Взагалі, зірка не дуже любить корпоративи, хоча інколи й виступає на них. Утім, для «Океану Ельзи» завжди дуже важливо - де це і для кого. Вакарчук віддає перевагу таким корпоративам, виступ на яких не відрізнятиметься від звичних концертів гурту.
- Я завжди говорю, що ми не весільні музиканти, ніколи ними не були й не будемо, - підкреслив Святослав.
Водночас у політику Вакарчук наразі повертатися не збирається. А своє потрапляння у лави депутатів Верховної Ради у 2007-му музикант називає покликом серця.
- Це не бажання робити кар´єру, це не бажання іти в політику заради якихось дивідендів, це, швидше, реалізація моєї власної пісні «Хто ж тоді, як не ми?»... Мій характер мені не дає сидіти спокійно. Я, коли відчуваю, що можу щось зробити чи що моя бездіяльність буде гіршою, ніж діяльність, то завжди йду вперед і не роздумаю, - запевнив співак.