Літературний дайджест

А тепер там – безліч маленьких зірочок. І у цих зірочок – свої норови. Анджеліна Джолі народила від Бреда Пітта. З цим цю пару можна лише привітати. Але радісну новину дещо затьмарив той факт, що зірковим батькам не вдалося уникнути хвороби багатіїв – «випендрюватися» де тільки можна. Для свого немовляти Джолі і Пітт замовили соску, інкрустовану діамантами. Будь-який педіатр скаже, що соска – вона і в Африці соска. Хоч золота, хоч діамантова, а призначення однакове і в тієї, яку купили у звичайній аптеці, і у тієї, яку виготовили на замовлення. Та чи можна врятувати зіркових діточок від діамантових сосок і платинових підгузників? Навряд... Адже красиво жити не заборониш.

Ще один приклад зі світу тих, хто живе «красиво». Найдовша яхта на планеті – у Романа Абрамовича. Вона на кілька метрів довша, аніж яхта одного еміра. Через це цей емір не може спокійно спати. Він навіть видав указ «догнати і перегнати!». Витратять шалені гроші, задіють тисячі робочих рук і, мабуть-таки, уже невдовзі яхта Абрамовича переміститься на друге місце у негласному всесвітньому змаганні. Може, після цього і Абрамович видасть відповідний указ... Сказано ж: красиво жити не заборониш.

Та чи справді красиве те життя, яке минає у гонитві за «фінтіфлюшками» і в суєті змагання зі собі подібними грошовими мішками? Гадаю, направду гарне життя у зовсім інших людей – у тих, які діамантів навіть не бачили. Ось, до прикладу, один чоловік. Усе життя він, голодуючи, малював картини – одну красивішу за іншу. Його роботи були наповнені по-дитячому наївними сонцями та зірками. Мова – про Вінсента ван Гога, який створив масу шедеврів. Ось що думав про людей цей вічний вигнанець: «Ще не народився на землі хтось інший, хто так само сильно, як я, любив би людей...». Нібито ван Гог також змагається з іншими. Але його змагання – благородне. Він змагається у любові і не сподівається на жодні нагороди.

Красиві люди живуть з думками про інших людей. Ось іще один красивий чоловік. Він був печальним, а його думки та почуття перетворювалися у чудові мелодії. Бог дав йому геній музики. Йому належать такі слова: «Одна людина може бути кращою за іншу лише в доброті». Мова – про Людвіга ван Бетховена.

Людей, які думали про інших, в історії багато. Пишу про тих, кого сам люблю. Тож не можу не згадати про великого Олександра Довженка. Він був першим, хто у кінематографі показав, як це красиво, коли дощ ллється на кавуни. А його кадр, коли у гріб Івана падають яблука, для мене взагалі найбільш вражаючий в історії кіно. І цього генія тягнуло не до діамантів, а до людей. У своєму «Щоденнику» Довженко писав: «Можу із гордістю сказати, що жодного дня не жив краще, ніж мій народ». Тут мені згадався відомий вірш Миколи Вінграновського «Баба Марта», який є гімном простому народу.

Мати серце, яке любить людей, – ось щастя, адже це по-справжньому красиво.

Ґурам Петріашвілі

Письменник