Авторська колонка
Вірші Миколи Воробйова
З такими п’яницями ще спробуй справитись. Станіславом Вишенським і Миколою Воробйовим. П’ють, як один не всебе.
Стасик – мудрує, а Миколі пофік.
Утрьох, пригадую, допились до того, що з мого дому Вишинський чкурнув по-англійськи, а Коля по дорозі загубив свої штани. Вранці Воробйов телефонує мені: «Я голий і босий...»
Ох, за що люблю і Стасика ще й живого Колю.
Поезія... Висока поезія красного письменства!