Авторська колонка
Холера розвивається нормально
Всі вже звикли до думки, що криза швидко не минеться. Одні знайомі зняли будиночки у селі і радіють здалеку, що встигли завчасно втекти — не Гоа, звісно, але також може бути, вважають вимушені дауншифтери.
Там у тиші вони пишуть книжки, печуть пироги і займаються домашнім господарством. Дехто навіть умудряється у такому режимі дистанційно працювати.
Інші продовжують працювати за мінімальні гроші на звичному місці і заспокоюють нерви по-своєму — хтось захоплено збирає пазли, хтось зайнявся хенд-мейдом, хтось просто на вікні облаштував грядки, а хтось — серйозно задумався про освоєння нової професії.
Останньою модною тенденцією став обмін знаннями. Штука дуже популярна у Європі. Виглядає це приблизно так: раз на тиждень, скажімо, у п´ятницю увечері, я тобі викладаю іспанську мову (англійську, французьку), а ти мене натомість вчиш шити іграшки або танцювати сальсу. І жодних грошей на це витрачати не треба!
До слова, завдяки телебаченню тепер всі вже знають, що вирощування овочів під час кризи актуально не лише для наших широт. Дружина Барака Обами — Мішель теж розбила грядки у парку поблизу Білого дому. І навіть англійська королева Єлизавета II віддала частину свого саду у Букінгемському палаці під помідори і салат-латук.
Це вони таким чином пропагують здорове харчування. Мені подобається. У нас пропагують інше. І по-іншому.
Приятель, який працює скріпт-рідером у вітчизняній продакшн-студії розповів: зараз збільшилася кількість сценаріїв про подвиги радянських військових у роки другої Світової війни. Це при тому, що ще торік найпопулярнішою темою була історія про самотню жінку середнього віку.
Мода на диверсантів, НКВС, медсестер (замість незадоволених домогосподарок) теж безпосередньо пов´язана із кризою. Ні для кого не секрет, що найбільшим покупцем українською телевізійного продукту є Росія. А вони там давно зрозуміли, що кіно це не просто мистецтво або спосіб заробляння грошей. Кіно — це інструмент. Цим і пояснюється поява робіт із «месиджами»: «Сталін — нормальний мужик», «Не забувайте, ми врятували світ від фашистської зарази» і так далі і тому подібне. «Листи –з фронту», «Репортаж із війни» — ось найбільш ходові назви топових сценаріїв.
Як тут не згадати американський кінематограф часів Великої депресії, коли, особливо на її початку, різку популярність набули сильні герої, які дуже швидко і вміло вирішували всі проблеми.
Практично те ж відбувається зараз і у нас. Щоправда, з поправкою на країну. Оскільки про кіноіндустрію мріяти не доводиться, наші «ковбої» зайняли телеекрани.
Епоха змін. Політ нормальний. Озирнувшись довкола бачиш, що загалом всі якось живуть далі. Втім, не дивно. Ми ж фашистську заразу… ну і так далі за текстом.
У релігію ніхто з моїх близьких не вдарився. Утім, напевно, не дивно. У столичному переході ось вже не перший день бачу: стоїть чернець із коробочкою для збору грошей і кричить: «Наблизилось царство Боже! Християни, будьте пильні!» Йому, між іншим, ніхто не подає. Всі пильні громадяни проходять повз нього.
У Ватикані теж скаржаться на життя — говорять, що через скорочення обсягу пожертвувань у них гострий дефіцит бюджету. Все це призвело до того, що днями, вперше у історії «Радіо Ватикан», вийшов у ефір платний рекламний ролик енергетичного концерну ENEL. З одного боку начебто святі отці відійшли від своїх принципів, а з іншого — чим не нові можливості під час кризи?!